З давніх-давен вітраж використовувався в храмах.
У ранньохристиянському храмі вікна заповнювалися тонкими прозорими пластинами каменю (алебастру, селеніту), з яких становили орнамент.

У храмах Німеччини, Франції з’явилися сюжетні вітражі. Барвисті, великі за розміром вітражі з різноманітного за формою скла, скріпленого свинцевими перемичками, були особливістю готичних соборів. Найчастіше готичні вітражі зображували релігійні та побутові сцени. Вони розміщувалися в величезних стрілчастих вікнах, і в так званих вікнах «трояндах».

У класичних церковних вітражах використовувався профільний вітраж, скло яскравих – синіх, червоних, фіолетових, жовтих кольорів. часто використовувався вітражний розпис з запіканням.

В сучасних храмах все частіше класична техніка замінюється технікою тіффані, що дозволяє вітражні зображення робити міцнішими, і використовувати будь-яку форму для конструкцій. Лики святих частіше виконують в техніці розпис. Вітражі в храмі підкреслюють монументальність споруди, ведуть за ниттю історії, викликають тріпотіння душі від Віри і Краси.